Оксана Кондрашова, директор компанії CinemaAnalytics відзначила тенденцію зростання українського кіноринку. «Ринок повільно, але впевнено розвивається. З 2006-го по 2007-й – збільшення на 14,3 мільйонів доларів. За нашими прогнозами, ця сума збільшиться ще на 12,7 мільйонів доларів до кінця 2008 року», – наголосила пані Кондрашова. За її словами, зростання відбувається перш за все за рахунок великої пропозиції цікавих фільмів та збільшення кількості кінотеатрів та кінозалів. Зокрема, якщо з 2006-го було зафіксоване зростання на 26%, то, за прогнозами компанії, на 2008 рік кіноринок збільшиться ще на 25% (з 60 мільйонів доларів до 70 мільйонів). Також, за дослідженнями Cinema Analytics, зростає і відвідуваність кінотеатрів: якщо у 2006 році їх відвідали 8,6 мільйонів глядачів, а у 2007 – 12,1 мільйонів глядачів, то на 2008 рік прогнозується збільшення відвідуваності на 28%.

Однак твердження щодо темпів зростання відвідуваності кінотеатрів виявилося доволі дискусійним для учасників конференції. Оскільки перехід на 100% дублювання кінопродукції українською мовою називали причиною зниження темпів розвитку ринку та зростання кількості кінотеатрів. Зокрема, такі прогнози висловлював директор компанії «Кіносвіт» Сергій Стронов. Утім, за словами пані Кондрашової, попри ці прогнози, на сьогодні жоден із кінотеатрів не закрився.

Питання дубляжу і проблем пов’язаних з ним цікавило багатьох присутніх. Зокрема, Олександр Пономарьов, музичний продюсер каналу ТВі та власник чотирьох студій, що здійснюють український дубляж, цікавився, яким чином вплинула на відвідування кінотеатрів введення 100% дублювання українською. Олексій Наследніков, директор мережі кінотеатрів «Кіносистема», стверджував, що зниження кількості відвідувачів зумовило не негативне ставлення до української мови, а скорочення пропозиції фільмів на ринку: «Це пов’язано з тим, що низка дистрибуторів не витримують фінансового навантаження, пов’язаного з необхідністю дублювати та титрувати. Вони або відмовляються від пакетів фільмів, або відтягують від дати світової прем’єри. Починаючи з лютого, коли від дати світової прем’єри різко зсунувся "Астерікс” та "Я легенда”, деякі фільми не вийшли у прокат взагалі. І ми мали таку ситуацію, коли у березні у прокат виходив один фільм. Я останній раз таку ситуацію пам’ятаю у 2003 році».

Генеральний директор російської компанії «Централ Патнершип Sales House» Марк Лоло також наголошував на тому, що «держава безумовно має захищати свої інтереси», але при цьому має й продумати фінансову підтримку: «Приміром, якщо картина виходить українською, то держава виділяє кошти на дубляж, десь 15 тис. доларів». Окрім цього, за його словами, у Росії якість дубляжу впливає на 30-40% від зборів фільму, тому пан Лоло наголошував на необхідності існування професійної бази дубляжних студій. «Технічна база для дубляжу в Україні не налагоджена, адже потрібно набрати професійних акторів, зафіксувати ставки. Тут потрібен 1-2-річний перехід та підтримку держави. Цей закон потребує підтримки й у фінансовій частині, і підтримки дитячих картин», – переконаний він. Також він відзначив, що така ситуація перш за все відіб’ється на відсутності у кінотеатрах картин із невеликими бюджетами. А от присутність великобюджетного мейджорського кіно в Україні й надалі забезпечуватиметься через агентства-посередники.

Міхаель Шліхт, генеральний директор «ХХ століття Фокс СНД», переконаний, що про вихід голлівудських мейджорів на ринок України поки говорити зарано. Зокрема, компанія «ХХ століття Фокс» поки не відкриватиме свого представництва, а продовжить працювати з агентами, «хоча й переведе обслуговування цієї аудиторії з Москви до Лондона». За його словами, у найближчі 3-5 років український ринок не цікавитиме й інших мейджорів, які співпрацюватимуть зі своїми місцевими партнерами-агентами. Натомість компанія пана Шліхта активно розвиватиме своє представництво на російському ринку: «Частка російського кіно в загальних касових зборах РФ зростатиме, поки не досягне 1 мільярду доларів. І мати відсоток від цієї суми також хочеться», – відзначив він.

А Марк Лоло наголосив на тому, що попри низку позитивних тенденцій, «кінобізнесу як такого на сьогодні в Україні немає». За його словами, повноцінний кінобізнес стане можливим лише тоді, коли частка вироблених та випущених у прокат на території України національних проектів перевищуватиме 15-20%. Однак попри це він зауважив, що найбільшою подією ринку став фільм «Сафо», якому вдалося зібрати у прокаті 1 мільйон доларів.

«У далекому 2001 році першим російський фільм, який вийшов у широкий прокат і зібрав 1 мільйон доларів, став "Антикілер”. І тоді при тотальному засиллі голлівудського мейджорського продукту здавалося неможливим потрапляння національного продукту у кінотеатри, – наголосив пан Лоло, – Після цього ми пройшли довгий семирічний шлях, перш ніж досягли показників минулого року, коли збори з кінотеатрів перевищили півмільярда доларів – 565 мільйонів. І чверть ринку, майже 148 мільйонів, зібрали російські картини».

Задля успішного виходу у прокат фільму Марк Лоло радив перш за все зрозуміти аудиторію потенційних відвідувачів кінотеатрів. Оскільки переважно у кіно ходять люди віком від 12 до 35 років, які звикли до високоякісного кінопродукту, пропонованого голлівудським кіно. «Це не означає, що треба роби кіно по голлівудським лекалам, але це означає, що треба робити кіно високої якості з правильними сценаріями. Без молодих режисерів розвиток кіновиробництва неможливий, інакше за кілька років ви опинитесь у вакуумі», – зазначив пан Лоло. Також він рекомендував із самого початку закладати бюджет на боротьбу з піратством у бізнес-план виходу фільму у кінопрокат (оскільки, за його словами, піратство на 30-50% знижує збори у кінотеатрах Росії). Окрім цього, важливою статтею затрат Марк Лоло називав витати на тестування картини, що зумовлює її успішне просування на ринку.

Один із найсерйозніших поштовхів до присутності російських фільмів у кінотеатрах, за словами Лоло, відбувся у 2004 році, коли найбільші телеканали почали вкладати кошти у виробництво й маркетинг просування фільму. Саме тому генеральний директор «Централ Патнершип Sales House» радив шукати партнерів серед телевізійних каналів. Українські виробники цей напрямок діяльності якраз починають активно освоювати. Як повідомив у коментарях «ТК» Олег Кохан, виконавчий директор «Сота Сінема Груп», на сьогодні його кінокомпанія веде переговори з декількома каналами («Інтер», «1+1» та медійна група Пінчука) щодо спільного виробництва повнометражного художнього фільму. Окрім цього, Олег Малишевський, виконавчий директор кіноконцерну «Ялта-фільм», повідомивщо спільно зі студією «Квартал 95» знімає фільм «День святого Валентина», інвестором якого виступив канал ICTV.,

Марк Лоло також радив учасникам конференції під час просування фільму вдаватися до рекламування в інтернеті. І на завершення свої доповіді він наголосив, що «майбутнє українського кіно бізнесу – за національним продуктом»: «Ваша аудиторія прихильна до національного продукту, але це має бути якісне кіно. Не сподівайтесь, що фестивальне кіно стане хітом в Україні – не стане! Фестивальне кіно виробляється для певних цілей, що мають на меті просування фільму за кордоном. Якщо ми хочете охопити увагу аудиторії у середині країни, то це має бути якісне комерційне кіно, розраховане на вашу аудиторію».

Однак попри це деякі українські виробники активно знімають і артхаусне кіно – зокрема, «Сота Сінема Груп». При цьому частина проектів кінокомпанії реалізується із залученням бюджетних коштів. Олег Кохан, директор кінокомпанії, з іронією зауважив, що на сьогодні знімати кіно в Україні – «велика радість»: «Знайшов ідею – радість, сценарій написав – радість, знайшов фінансування – ще більша радість, фінансування відкрите – це взагалі щастя». За його словами, на сьогодні на різній стадії реалізації перебуває 7 кінопроектів компанії. Серед них – завершується робота над фільмом Романа Балаяна «Райські пташки», до того ж стрічка вже відібрана у конкурсну програму одного з престижних кінофестивалів «класу А»; у спільному виробництві з «МR філмз» за підтримки Міністерства культури відзнято картину Ігоря Подольчака за повістю Вітольда Гомбровича «Космос»; окрім цього у виробництво запущена дебютна стрічка режисера Ігоря Лозниці «Щастя немає». Планується, що робота над цими проектами завершиться у 2008-2009 році. Також у розробці компанії перебуває ще кілька проектів, щодо яких відбувається підписання авторських угод. У планах компанії – і виробництво кількох картин за підтримки російських державних органів.

У Росії держава планує збільшити кошти на кіновиробництво. Про це на конференції повідомив заступник керівника Федерального агентства щодо культури та кінематографії РФ Сергій Лазарук. «В найближчий час держава планує збільшити кошти на російське кіновиробництво. Але не на сегмент артхаусного, дебютного, документального, а на створення державного замовлення високовартісних картин з відкритою планкою фінансування. Одним словом, якщо держава вирішить, що треба зняти "Війну та мир” за 20 мільйонів доларів, то такий конкурс і буде оголошено», – наголосив він. За його словами, таких проектів створюватиметься не менше десяти на рік. Переважно це буде реалізація творів класиків, фільмів для дітей, історичних та біографічних картин.

На сьогодні у Росії дебютне ігрове кіно фінансується державою на 100%, якщо вартість картини не перевищує 350 тис. доларів (15 мільйонів рублів). Тому, за словами пана Лазарука, кількість охочих «дебютувати» постійно зростає і на сьогодні становить «близько 15 осіб на один лот». Для виробництва на 2008-2009 рік вже було відібрано 70 повнометражних проектів, 420 документальних та 120 анімаційних. Але водночас цього року російські картини не пройшли відбір до Канського кінофестивалю.

Утім, якщо держава і виділяє великі суми на кіновиробництво, то, за словами Лазарука, зовсім незначні кошти йдуть на просування фільмів у прокаті, а в результаті частина російських фільмів не потрапляє навіть у російський прокат і реалізовується тільки через DVD та на телебаченні.

«Держава утричі збільшила суми, які виділяються на національне кіновиробництво. Було виділено більше 3 мільярдів рублів на кіновиробництво, але не збільшено гроші на підтримку національного кіно у прокаті, всередині країни. Якщо говорити по цифрах, то це 130 мільйонів руб., – зауважує він. – Тому зі 105 картин, що були вироблені, реально у кінопрокаті було лише 60».

Також Сергій Лазарук наголосив, що держава розпочинає нову програму фінансування вже не окремих проектів, а діяльності перспективних студій-виробників: «Ми розглядатимемо програму студії і виділятимемо на три роки гарантовану суму на створення програм та фільмів». А для найуспішніших продюсерів, що створюють картини, які приносять найбільше коштів у прокаті, держава надаватиме так званий «бонус подяки» – 200 тис доларів для вкладення у нове кіновиробництво. Крім того, з 1 січня 2009 року в Росії розпочинається введення єдиного електронного кіноквитка. Відповідно до положення уряду, держава фінансуватиме третину коштів переходу до єдиного квитка, ще третину сплатить місцева влада, а решту коштів має інвестувати приватний кінобізнес. Також найближчим часом держава розпочинає будівництво 200 модульних електронних кінотеатрів у містах та селах РФ із населенням менше 300 тис.

Підтримка кіновиробництва в Україні виглядає значно скромніше. Але при цьому голова державної служби кінематографії Ганна Чміль стверджує, що на сьогодні на розгляді у Кабміні перебуває кілька постанов, що мають на меті змінити параметри державної підтримки. Зокрема, заміна державного замовлення на державну підтримку для художніх фільмів. При цьому державне замовлення лишається для дитячого, анімаційного та неігрового кіно. «Більше того, в цій постанові прописано, що продукція, яка реалізовуватиметься за державної підтримки, належатиме продюсеру. Що на сьогодні є однією з головних проблем», – зауважує пані Чміль. За її словами, на розгляді у парламенті перебуває кілька проектів закону про підтримку кіновиробництва, що передбачає повернення норм щодо віднесення до видатків підприємства тієї суми, яка вкладається у кіновиробництво. Також у законодавчій базі заплановано заходи зі стимулювання розвитку кіномережі.

«На сьогодні лише 10 мільйонів доларів на кіновиробництво. Ще обіцяють переглянути бюджет і додати близько 150 мільйонів доларів. Ми маємо виробляти 80 повнометражних фільмів, але поки виробляємо шість», – підкреслила пані Чміль.

Тим часом заступник директора Польського інституту кіно Мачей Карпінський порадив, приймаючи нові законодавчі норми, зважати на положення Європейського Союзу, що регулює діяльність у цій сфері: «Україна ще не член ЄС, але на погодження нових норм із Європейською комісією треба зважати, щоб потім не довелося змінювати закони», – зауважив він.

Однак, як стверджує Джонатан Олсберг, директор OlsbergSPI (Великобританія), державна підтримка кіновиробництва є лише одним зі шляхів, а для повноцінного функціонування українського кінобізнесу потрібна активна позиція українських продюсерів та їх бажання залучати різноманітні джерела фінансування і розвивати індустрію. Тому виконавчий директор «Ялта-Фільм» Олег Малишевський поділився з учасниками конференції досвідом виробництва та прокату в 1 мільйон фільму «Сафо».

Пан Малишевський заперечив тезу Марка Лоло щодо відсутності в Україні кінобізнесу, зазначивши, що він перебуває на етапі зародження. «Коли ми починали роботу над фільмом "Сафо”, ми почали думати, що може зацікавити інвесторів, які готові вкладати кошти і які хочуть побачити зиск зі своєї справи. І чисто спонтанно з’явилася цифра 1 мільйон доларів бокс-офісу в Україні. Раніше найбільший український фільм збирав у прокаті не більше 300 тис. доларів, – розповідає Олег Малишевський, – Ми вирішили, що саме ця цифра має бути тим золотим ключиком, який має допомогти нам і компаніям, що після нас відкривати двері до зародження кінематографу. Прибуток в Україні отримати складно, але повернути частину коштів цілком реально». Компанії вдалося реалізувати ці сподівання і зібрати у прокаті 1 мільйон 60 тис доларів.

Фільм вийшов на 80 копіях: 40 копій українською та 40 копій російською мовами. На український дубляж компанія витратила 25 тисяч доларів. «Це була принципова позиція, щоби врахувати інтереси людей, що проживають у різних регіонах України», – зазначає пан Малишевський. За його словами, попри існування положень щодо обов’язкового дубляжу українською мовою, вдалося знайти доповнення до цього закону, де йшлося про те, що «ці норми не стосуються тих проектів, які реалізуються в Україні». Таким чином, компанія отримала дозвіл виходити двома мовами. Окрім того, у кінотеатрі «Жовтень» фільм транслювався в оригінальній версії – англійською мовою: «Тому що з початку фільм знімався англійською. Два роки тому, коли ми починали, ми не планували його транслювати ані в Україні, ані в Росії, ані в СНГ, бо цей фільм повністю знімався на американський та європейський ринок – ми не бачили можливості окупити його тут», – зазначає пан Малишевський.

Прем’єра фільму відбулася 5 березня, закінчення прокату передбачається на 7 травня. Прокат пройшов у 160 кінотеатрах: 45% касових зборів були у Києві, 20% – у Дніпропетровську, 15% – в Одесі, по 10 – у Львові та Івано-Франківську (це при тому, що стрічка транслювалася лише у двох львівських кінотеатрах) та 10% інші міста. Доволі високу відвідуваність у Львові пан Малишевський пов’язує з проведенням локальних рекламних компаній на Західній Україні та західною ментальністю фільму. Загалом, рекламна кампанія фільму «Сафо» розпочалася тоді, коли фільм перебував на етапі поспродакшну. За словами Малишевського, творцям фільму було достатньо складно подолати стереотип сприйняття населенням українських фільмів: «Ми робили багато досліджень, і одне з них показувало, що коли глядач чув про український фільм, він просто не йшов у кінотеатр». Тому у рекламній компанії згадки про українське виробництво були мінімальними. Це було нескладно, оскільки команда, що працювала над фільмом, була інтернаціональною: «У нас режисер британець, композитор грек, актори американці, греки, росіяни, з українців лише Богдан Ступка», – зауважує виконавчий директор кіноконцерну.

Також Олег Малишевськимй радив приділяти увагу даті виходу фільму, зважати, щоб у цей час було якнайменше конкуренції з боку мейджорських прем’єр та більше можливостей якнайдовше затриматись у кінотеатрах; шукати фішку проекту, якою для фільму «Сафо» стали еротичні моменти, та виділяти адекватні гроші на просування фільму. «Ви не можете зробити фільм за 2-3 мільйони доларів, а витратити на маркетинг 50 тис, можете ці гроші краще віддати бідним». За його словами, сума маркетингових витрат має складати не менше 10-15% від бюджету картини в кожній країні, «інакше про ваш фільм ніхто не почує».

Попри великий бокс-офіс в українському прокаті фільму «Сафо» не вдалося повернути витрати на виробництво. Адже бюджет стрічки склав 5 мільйонів доларів. Таку велику суму коштів Олег Малишевський пояснює використанням відмінної моделі виробництва: «Ми відійшли від моделі продюсера до моделі режисера. Режисер – це не бізнесмен і не економіст, це реалізатор своїх мрій, а деякі мрію бувають просто захмарними». На твердження учасників конференції щодо того, що «Сафо» є збитковим проектом, виконавчий директор кіноконцерну наголосив, що фільм готується до прокату у Європі. До того ж, 23 травня «Сафо» демонструватиметься у Каннах і представлятиме там Україну. А з 1 травня стрічку чекає прокат у Росії. Водночас, переконаний, що у фільму велике «майбутнє в Європі», Олег Малишевський не покладає великих надій на російський прокат: «Важко сказати, які сподівання. Фільм не для Росії, тому що це фільм про свободу вибору, свободу слова».

Незабаром «Ялта-фільм» планує випустити ще два нових проекти. 8 жовтня у прокат виходить анімаційний фільм «Пригоди бравого вояки Швейка», робота над яким велася з 2006 року, а 11 лютого 2008 року має з’явитися спільний проект кіноконцерну зі студією «Квартал 95» – «День святого Валентина». Бюджет кожного з проектів – близько 2 мільйонів доларів. З останнього проекту в українському прокаті планується зібрати 3 мільйони доларів. За словами Малишевського, на сьогодні з такою сумою в Україні пройшло лише три фільми: «Іронія долі – 2», «Пірати Карибського моря – 2» та «Пірати Карибського моря – 3». Щодо зборів у Росії компанія теж ставить доволі «амбітні плани» – 10 мільйонів доларів.