Каталог публікацій
| Головна » Статті » Інтернет статті |
International Film Guide 2010
 На Європейському міжнародному кіноринку під час 60 Берлінського міжнародного кінофестивалю презентували черговий річник Міжнародного кіноґіда, в якому зібрано інформацію про всі світові кінематографії. Третій рік поспіль у виданні друкується інформація про стан українського кіна, підготовлена головним редактором нашого порталу, зокрема, оглядова стаття… Українська кіноіндустрія від кінця 2008-го й протягом усього 2009 року живе під знаком світової фінансово-економічної кризи, що огорнула вітчизняну економіку й суспільство. Відповідно, постерігається кардинальне зменшення державної уваги до національного кінематографа: замість планованих, як і 2008 року, 50 млн. гривень (що дорівнює приблизно $6.25 млн.) бюджетного фінансування, галузь отримала всього-навсього мізерних 5 млн. гривень ($625).Таким чином, зростає питома вага незалежних кінопроектів і виникає ситуація, що має дати відповідь на питання: наскільки стійким і закономірним можна вважати підйом національної кінематографії, який спостерігався попередніх років? Цікаво, що на тлі бюджетного залишкового фінансування галузі спостерігається творчий інтерес до фільмовиробництва окремих державних діячів. Так, на «Оскара» в категорії «іншомовний фільм» за результатами 2008 року висувалася «Ілюзія страху» Олександра Кирієнка, знята на основі книжки віце-прем’єр-міністра України Олександра Турчинова – малопереконлива спроба відрефлексувати соціопсихологію українського «дикого капіталізму». А 2009-го відбувся повнометражний дебют Валерія Ямбурського «День переможених», за сюжетом книжки депутата парламентської більшости Володимира Яворівського, – невпевнене дослідження вітчизняної «суспільної шизофренії» на шляху від тоталітарного минулого. Суспільне роздвоєння, марення, в якому перебуває український соціум та політикум, належним чином не скориставшись здобутками демократичної Помаранчевої революції 2004 року, по-своєму продовжує вивчати Ігор Подольчак, витончений художник-графік, котрий, до речі, має багатий політтехнологічний досвід, – він завершує галюцинаційну стрічку «Delirium», яка змальовує чи то приватну історію божевілля лікаря-присихіатра, а чи всього навколишнього світу. У «Таємничому острові» Володимира Тихого, що розгортається як трилер-обманка про зловісний острів, на якому зникає дружина бізнесмена, є ще однією українською картиною про приреченість індивідуальности серед колективного мороку. Той самий Тихий виступив як продюсер та один з авторів короткометражного позабюджетного проекту «Мудаки. Арабески», їдкої сатири на ментальні вади українства, які гальмують його цивілізований поступ. «Контракт» (Contract) Віри Яковенко, що пручається в тенетах телевізійної мелодраматичної естетики, спирається на історію резонансного вбивства провінційного журналіста-борця з корупцією на сході України на початку 2000-х. Гостро соціальною, звернутою до проблем із поширенням СНІДу в Україні, є ігрова короткометражка Мирослава Слабошпицького «Діагноз», яка змагалася в конкурсі Берлінале 2009 року. Поряд із нею також короткометражний «Таксист» Романа Бондарчука в поетичному ключі талановито препарує соціальне дно півдня країни. Готуючись до повнометражного дебюту, продовжує вправлятися в короткометражній психологічній драмі, що має непедальовані соціальні акценти, Марина Врода, авторка «Сімейного портрета». А поряд, серед дебютантів-документалістів, потужно постає Максим Васянович із глибоким соціально-філософським фільмом «Мама померла в суботу на кухні…». Та явні чи приховані соціальні мотиви не є вичерпують українське кіно останнього сезону. Повнометражні ігрові дебюти «Прикольна казка» Романа Ширмана й «Одного разу я прокинусь…» Марини Кондратьєвої пропонують більш чи менш вигадливу фантазійну гру екранної реальности. Поряд з ними постають – піонерські за часів незалежности, від 1991 року, – дві анімаційні повнометражні стрічки: фольклорна фантазія «Микита Кожум’яка” Міши Кострова й Сергія Гаврилова та, за Ярославом Гашеком, «Пригоди бравого вояка Швейка» Ріната Ґазізова й Манука Депояна. Українську ж справу міжнародної копродукції активно й успішно продовжує продюсер Олег Кохан; останній успіх його компанії «Sota Сinema Group» – участь у виробництві фільму-тріумфатора останнього Венеційського МКФ, стрічки «Жінки без чоловіків» Ширін Нешат. Ця діяльність також є перспективною для 2010 року. Джерело: http://www.kinokolo.ua/articles/722/ | |
| Категорія: Інтернет статті | Додав: WebMaster (13.04.2010) | Автор: Володимир Войтенко | |
| Переглядів: 858 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всього коментарів: 0 | |
